юридическая помощь

 

 

ПОЗАСУДОВІ ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ 



АБЕТКА СКАРЖНИКА 
Перед тим, як починати скаржитись, зазирніть якомога глибше у свою скривджену душу і запитайте себе: чи справді ви готові захищати власну гідність, моральні й матеріальні інтереси — аж до переможного кінця? скільки часу ви готові потратити на цю нелегку справу — складання заяв, висиджування в чергах, ходіння по кабінетах чиновників, сто разів повторювання одного й того самого, сто разів вислуховування одного й того самого, — аж до переможного кінця? чи вірите ви взагалі, що для звичайного простого херсонця переможний кінець можливий? 
Зазирнувши у власну скривджену душу дуже глибоко, ви можете натрапити на істоту, яка скаже вам: 
—Ти хто, взагалі, такий, щоб "качати" права? Інші терплять ще й не таке і — нічого. Чим ти кращий за інших? 
Або: 
— Вони — влада, а ти хто? Не вистромляйся, бо затопчуть. Або: — Все одно нічого не вийде. Країна у нас така. 
Краще спочатку вислухати все це, а не через місяць, три чи півроку, коли ви будете знесилений безкінечними відписками, приниженнями, або й погрозами чиновної раті. 
Якщо ж після всього ви не передумали захищати свою унікальну особистість, своє моральне, психічне і фізичне здоров'я або ж своє дорогоцінне майно, — налаштуйтесь на довгу захоплюючу пригоду, напружену, як шаховий турнір і небезпечну, як битва на незнайомій місцевості. І хай допоможуть вам ці вистраждані сотнями неофітів прості правила. 
Правило 1: "Не вір, не бійся, не проси" 
Просять, запитують і скаржаться ті, хто не мають права,—раби. Вільна людина має право і гідність — вона вимагає дотримання Закону. 
Правило 2: "Не давайте чиновнику нудьгувати!" 
Звичайно, ви можете купити юридичний довідник для населення і переписати з нього класичний зразок скарги. Зразок сухий і далекий від вашої особистої проблеми. Вам буде нудно його писати, а чиновнику — нудно читати. Не припускайтеся цієї грубої помилки! Більше творчості, енергії, волі до перемоги! Ваша зброя — не тільки закони, акти і норми, а й особиста винахідливість, полум'яний порив ображеної гідності і математичний розрахунок. У вас є конкретна вистраждана мета і тільки ви можете її здобути. Ніхто за вас не зробить цієї роботи. Пам'ятайте: юридичні довідники і зразки заяв у них написали такі самі люди, як ви. Напишіть краще! Напишіть яскраво і сильно, пересипаючи перли сарказму статтями законів! Напишіть заяву так, щоб чиновник усвідомив трагізм того, що з вами сталося, зрозумів, що ви не відступитесь, і згадав про свій чиновний обов'язок захищати Закон. І хай вас зігріває думка про те, що цей подвиг ви робите не лише для себе, а й для усіх тих, кого надихне ваш приклад. Врешті решт—для своїх нащадків. 
Правило 3: "Не піддавайтесь емоціям!" 
Вас образили в магазині, одурили в ЖЕКу, принизили у приймальні директора. Усе ваше єство обурене, душа клекоче, у потьмареному мозку вимальовуються картини помсти. Ви берете 10 аркушів паперу і пишете все, що ви думаєте про начальника ЖЕКу або директора — на всіх 10 аркушах. А в самому кінці вимагаєте відремонтувати каналізацію або звільнити секретарку. 
Ви просиділи за столом безсонну ніч, списали гору паперу і чого врешті решт добилися? 
Ви дали чиновнику привід РОЗСЕРДИТИСЯ на ваші слова. Ви самі, власними руками дали йому право говорити з вами сварливим тоном не про суть проблеми, а про ваші занадто емоційні звинувачення. Ви дали йому реальну можливість ігнорувати ваші вимоги. Ви позбавили себе можливості скаржитися у вищі інстанції,бо ображений чиновник у будь-який момент доведе, що ви—скандаліст, хам, дрібний хуліган. І ваше щастя, якщо вас не притягнуть до суду і не здеруть круглу суму за образу посадової особи. 
Негайно порвіть усі 10 сторінок вашої лайливої скарги і подумайте, чого ви хочете насправді: помсти за образу? Чи щоб вам відремонтували каналізацію? 
Заспокойтесь. 1 ви зрозумієте, що каналізація важливіша. А тоді починайте ввічливо, грамотно і методично скаржитися. Ви взагалі ввічливий, інтелігентний, сповнений гідності і законослухняний громадянин, який свято вірить, що всі посадові особи—так само ввічливі і законослухняні. І що б не витворяв чиновник, не піддавайтесь емоціям. Емоції — це теж ваша зброя, але треба добре розрахувати, коли й де її застосувати. Отже, на першому етапі оскаржувальної епопеї ви "вірите", що чиновник — вірний слуга Закону, який від перевантажень трохи щось недогледів, помилився, забув, переплутав. А ви ввічливо вказуєте йому на недогляд чи помилку і при цьому твердо наполягаєте на дотриманні законності при вирішенні вашої проблеми. 
(Повторіть Правило 1). 
Правило 4: "Діє тільки письмова скарга" 
Забудьте про усні скарги. Для чиновника існує тільки те, що написано, підписано, датовано, зареєстровано і позначено як "вхо-дящий" або "ісходящий". Чиновник не може поважати того, хто скаржиться усно. Усне прохання сприймається чиновником як слабкість, боягузтво, невпевненість у собі. У найкращому випадку — як лінощі. Окрім того, більшість чиновників влаштовані так, що просто не здатні почути усну скаргу. Така у них професійна особливість. Через те відразу привчайтеся до письмового спілкування з чиновником. Це зекономить ваш і його час. 
(Повторіть Правило 1). 
Правило 5: "Шануйте процедуру" 
Припустімо, ви твердо вирішили скаржитися. Тепер треба вирішити — кому і як? 

СКАРЖИТИСЯ СЛІД ПОЧИНАТИ З НАЙНИЖЧОЇ ІНСТАНЦІЇ. 
Перша скарга може бути адресована саме тому, хто порушив ваші права. Як тільки ви отримаєте від нього відповідь, яка вас не влаштовує, — негайно скаржтесь вище. Якщо й тоді проблема не вирішилася—ще вище і вище, не пропускаючи жодної інстанції. Кожного разу скаржтесь на порушення закону попередніми скар-гоотримувачами, на порушення термінів відповіді на ваші скарги, та на чиновників, які не вирішують вашу проблему. 
Дуже корисно наприкінці кожної скарги нагадувати про закони, які зобов'язують чиновника письмово відповідати на будь-яку письмову скаргу в десятиденний термін: 
Стаття 40 Конституції України, "Про звернення громадян" (ухвалений Верховною Радою України 02.10.96) та 
Указ Президента України "Про заходи по забезпеченню конституційних прав громадян на звернення" від 19.03.97. 
У статті 40 Конституції України говориться: "Всі мають право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення або особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування до посадових та службових осіб цих органів, котрі зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом термін". 
Не варто наводити цю цитату у першій скарзі, бо кожен гарний чиновник знає її напам'ять. А вже як хтось із них забуде і порушить термін відповіді — тоді у скарзі до вищої інстанції сміливо цитуйте — швидше отримаєте відповідь. 
Добивайтеся тільки письмових відповідей. Пам'ятайте: чиновник не може, як ви, відмовитися відповідати на питання, свідчити, підписувати протоколи до приходу адвоката. Він зобов'язаний зробити це на вашу вимогу, як і на вимогу будь-якого іншого громадянина. Якщо, звичайно, ви сам не порушуєте Закон. В УСІХ СКАРГАХ ВИ ПІДНІМАЄТЕ ТІЛЬКИ ОДНЕ ПИТАННЯ. Якщо у вас два питання — пишіть дві скарги. Якщо п'ять — то й скарг слід писати п'ять. 
НЕОДМІННО ВКАЗУЙТЕ, ЯКУ НОРМУ ЗАКОНУ ПОРУШЕНО ЩОДО ВАС ОСОБИСТО. Ніколи не пишіть, наприклад, що "мені, як і іншим працівникам нашого підприємства, не видають зарплатню". Пишіть тільки про себе. І не лінуйтесь перерахувати усі статті законів, порушених вашими кривдниками. А у ваших колег теж є папір і ручки—хай теж пишуть. Але кожен тільки по своїй проблемі. 
СКАРГА МУСИТЬ БУТИ КОРОТКА І КОРЕКТНА. Не давайте приводу чиновнику образитися бодай на одне слово вашої скарги. Якщо це "хороший" чиновник, він швидко відреагує на вашу справедливу коректну вимогу і вирішить проблему. Якщо це "поганий" чиновник, який своїми протиправними діями створив для вас неприйнятну ситуацію, то хай виплутується, викручується, відписується і — залишає письмові сліди, які дадуть вам право скаржитися вище. 
ОДИН АРКУШ ТЕКСТУ—І НІ РЯДКА БІЛЬШЕ. Скаржники-віртуози вміють викласти будь-яку проблему на пів аркуша. Справжні аси—на чверть аркуша. Але не треба впадати у відчай, якщо у вас і після десяти переписувань дрібним почерком виходить дві сторінки. Сміливо несіть їх у канцелярію. Адже ви ще тільки починаєте нелегкий шлях скаржника. У вас ще все — попереду! 
Правило 6. ЗБИРАЙТЕ АДРЕСИ ЧИНОВНОЇ ВЕРТИКАЛІ, на яку вам доведеться дряпатися з вашими скаргами. 
Питайте у родичів і друзів—хоч один із них сповістить цікаву для вас інформацію. А ще краще—зверніться до правозахисних громадських організацій. Там не тільки допоможуть взнати потрібні адреси, а й можуть написати чиновникові лист-запит по вашій темі від імені організації на солідному бланку. Це у вашій битві прирівнюється до важкої артилерії. Якщо у кабінеті чиновника у вас вистачить духу ввічливо спитати: "А хто ваш безпосередній начальник?", — можете себе поздоровити — ви дозріли до повноцінного кваліфікованого скаржника, гідного поваги і перемог. 
Повторіть Правило 1. 
Правило 7. ВИКОРИСТОВУЙТЕ СУПЕРНИЦТВО ЧИНОВНИКІВ 
Цей засіб годиться, якщо вашу проблему можуть вирішити кілька посадових осіб одного рівня. У цьому випадку почніть зі скарг "на особистих прийомах". Попередньо проведіть розвідку у приймальнях: громадяни у чергах можуть розповісти багато цікавого про характери чиновників і стосунки між ними. Якщо ви делікатно натякнете "хорошому" чиновнику, що його колега — "поганий",—це може надихнути "хорошого" на негайне вирішення вашої проблеми. Хай навіть не заради торжества закону і справедливості, а "в піку" колезі. 
Повторіть Правило 1. 
Правило 8. У МИСТЕЦТВІ СКАРЖИТИСЯ НЕМАЄ ДРІБНИЦЬ 
Скарга починається з "шапки", у якій, окрім адреси точного адресата, варто написати слово "Копії..." і залишити 5-6 (або 8-Ю) порожніх рядків. Потім ви зможете по одному вписувати туди адресатів, яким посилатимете скаргу в копіях. Але найпершому адресатові залиште ці рядки порожніми. Хай подумає, кому ви ще послали цей текст.Починайте скаргу з посилання на указ Президента, постанову глави адміністрації або начальника ЖЕКу. "Указ", постанова" і т. п. — магічні слова, які діють на чиновника на рефлекторномурівні. А документ, який підходить до теми вашої скарги, завжди знайдеться,—тільки не лінуйтесь пошукати. 
Обов'язково вкажіть, які норми яких законів порушені щодо вас особисто. Не забудьте в кінці написати "З повагою до Вас...". Навіть якщо ніякої поваги ви не відчуваєте. Ця маленька приписка покаже чиновнику, що у вас залізна витримка і непохитна впевненість у швидкому вирішенні проблеми. 
Повторіть Правило 1. 
Правило 9. ГЛАСНІСТЬ—ВАША "ВАЖКА АРТИЛЕРІЯ" 
Боротися можна тільки гласно. Чим більше союзників — тим краще. Ви для чогось вибирали депутатів? Так дайте їм тепер можливість виправдати вашу довіру, довести, що вони гідні бути обраними ще раз! Зберіть координати усіх ваших депутатів — районного, міського, обласного, народного ВР — і пишіть їм, пишіть! У них є помічники, спілкуйтеся з ними. Адреси і телефони вам охоче сповістять у районній, міській або обласній Радах, які, між іншим, існують на ваші податки. 
Преса не даремно називається "четвертою владою" — використовуйте і цю зброю. Журналісти завжди шукають конфліктні теми — так допоможіть їм, напишіть про свою битву з чиновниками. Зробіть для журналіста копії з усіх чиновницьких відписок. І чим грубіші й бездушніші вони будуть, чим більше в них буде граматичних і стилістичних помилок,—тим більше радітиме журналіст. Бо те, що на вас подіяло, як отрута, для нього — знахідка, дорогоцінна перлина, за яку він отримає гонорар. А якщо ви зумієте заохотити журналіста настільки, що він пошле офіційний запит від редакції по вашій справі з припискою "у зв'язку з підготовкою публікації", можете не сумніватися: чиновник на певний час стане праведним прихильником законності і ревним слугою народу (і вашим в тому числі). Не упустіть цього моменту! 
Не забувайте розсилати публікації в усі інстанції по вертикалі. Чиновники якоюсь мірою теж люди, і друковане слово діє на них сильніше, ніж писане. 
Повторіть Правило 1. 
Правило 10. ШАНУЙТЕ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ЧИНОВНИКА 
Не вказуйте в "шапці" заяви відразу десяток адрес. Не ставте в один ряд великих і малих чиновників, не зазіхайте на святе—ієрархію, не пораньте ненароком самолюбство чиновника. Скарга мусить бути індивідуальна, як освідчення в коханні. Ви звертаєтеся за допомогою до конкретного Івана Івановича, тому що ви впевнені у його справедливості, впливовості, авторитетності. Ви не сумніваєтеся, що в його владі врятувати вас від беззаконня інших. Якщо, звичайно, він захоче... 
Повторіть Правило 1. 
Правило 11. ЗАВЕДІТЬ ПАПКУ "СПРАВА №..." 
У папці будуть зберігатися копії усіх документів по вашій справі. 
Навіть якщо ви дуже несмілива людина, вам доведеться із самого початку привчити себе до того, щоб у кабінетах ввічливо і невідступно примушувати реєструвати ваші папери. Ви не можете піти з кабінету доти, доки на копії вашої скарги не буде стояти відмітка "прийнято" з датою і підписом відповідальної особи. Усі папірці у вас — мінімум у двох примірниках! Більше — можна, менше — ні в якому разі. (Зайва копія може знадобитися для журналіста чи випадково зустрітого в коридорах мерії громадського правозахисника). Якщо ви все ще губитесь і соромитесь перед "секретарками" чиновників — не біда. Просто вам доведеться потратити трохи грошей на конверти і марки і відсилати скарги листами з "повідомленням про вручення". На листівці, яка приклеюється до листа і повертається до вас же з відміткою про отримання його адресатом, обов'язково напишіть тему скарги. Навіть якщо місця дуже мало — пишіть так, щоб суть була зрозуміла. Тоді адресат (чи його секретарка, чи панянка з канцелярії) розпишеться не просто за лист, а за тему. Таким чином поштовий працівник зареєструє замість вас вашу конкретну скаргу. А хід скарги в апараті управління і виконання суворо регламентований. І відповідальність чиновника за неї—теж. Листівку—"повідомлення про вручення"—ви теж покладете в папку. 
Там повинно бути все—навіть тролейбусні квитки, навіть чеки за валідол і довідки з поліклініки про погіршення вашого здоров'я через потрясіння від беззаконної постанови влади з приводу особисто ваших проблем. 
Ніколи не лінуйтесь після "суворих" прийомів у посадових осіб сходити до дільничного лікаря і поскаржитися на безсоння, розлад нервової, шлункової і будь-якої ще систем. Хай дільничний лікар випише вам бром з пургеном. Вам доведеться витратити на це трохи часу, але запис у вашій картці саме дільничного лікаря саме у державній поліклініці є незаперечним доказом ваших моральних і матеріальних збитків не тільки для вищих інстанцій, а й для суду. Пам'ятайте: скаржитися—це серйозна тривала робота. Ліниві не перемагають. 
Правило 12. НЕ ДАВАЙТЕ ЧИНОВНИКУ ЗАБУТИ ПРО ВАШУ СПРАВУ 
Не порушуйте розклад "атак" і не розслабляйте партнерів по змаганню, не залишайте їм ні хвилини для мрій про те, що ви, можливо, "вгомонилися". Хіба ви не знаєте, як важко потім відмовлятися від мрій? 
Правило 13. МІЦНО ТРИМАЙТЕСЯ ЗА СТАТТЮ ЗАКОНУ, яку вони порушили щодо вас. Чиновник звик спілкуватися натяками: "Ви ж самі розумієте, за що вас звільнили". — "Ні, не розумію, поясніть будь ласка". Не "ведіться" на обговорення вашого характеру, недоліків вашої тещі чи дітей. Що б він вам не пояснював, ввічливо перепитуйте, чи це є підставою для порушення статті такої-то закону такого-то. Бо таких підстав немає і не повинно бути, і ви обоє це добре знаєте. 
Зі свого боку не намагайтеся застосувати до чиновника свої моральні принципи. Не варто обговорювати з ним такі категорії, як "совість", "співчуття до ближнього", "патріотизм", "порядність". Можливо, ви й отримаєте миттєве задоволення від дискусії на ці теми, але не сподівайтесь на якийсь результат. Єдиний шанс для вас добитися результату — наполягати на принципах Закону! 
Повторіть правило 1. 
Правило 14. ВИВЧАЙТЕ ЖИТТЯ І ЗВИЧКИ ЧИНОВНИКІВ 
Серед скаржників-початківців побутує хибна думка, що сучасний чиновник "прикритий" з усіх боків і в усіх випадках. Насправді це не так. "Нагорі" чиновника будуть захищати рівно доти, доки це не загрожує тому, хто захищає. Ніхто не буде до кінця "підставлятися" за колегу у чиновницькому світі. Тим паче, що на його місце стоїть велика черга. 
Чого боїться чиновник: 
1. "Поганої" статистики. Якщо ви зіпсуєте чиновнику статистику своїми скаргами, та ще й підтриманими зверненнями ваших колег, щирих заступників, громадськості, професійних спілок, преси (кожен хай пише окреме звернення), то це — незаперечний доказ його поганої роботи, який неможливо приховати (не даремно ж ви все реєстрували у двох примірниках). 
2. Розумних скарг "нагору". Бо розумна скарга—це незаперечний компромат у руках начальника, законна підстава звільнити тепле місце для жінчиного племінника чи тещиного свояка. Новий чиновник завжди пам'ятатиме, що попередника зняли з вашої "подачі", і на всяк випадок поставиться до ваших скарг уважніше — щоб не "влипнути". 
3. Гласності в усіх її проявах. Але про це ми вже говорили. 
4."Розборок" між депутатським і адміністративним корпусами. Як правило, між цими гілками влади спостерігається протистояння. Доволі часто можна помітити конфронтацію між представниками обласної і міської влади. Отож не забувайте копії надсилати обом конфронтуючим сторонам. Вони самі використають вашу скаргу належним чином у своїх чиновницьких "битвах". 
Правило 15. НЕ ПОСПІШАЙТЕ ЗВЕРТАТИСЯ ДО СУДУ 
Нині улюбленою відмовкою апаратників стало: "Ідіть у суд — хай там вирішують". Не піддавайтеся на це, доки не будете готові. Методично "діставайте" по порядку усі чиновницькі інстанції. Скромно пояснюйте, що не хочете перевантажувати вашою не такою вже й глобальною проблемою "найсправедливіший і найгу-манніший суд у світі". Хай чиновник письмово порадить вам звернутися до суду. Тоді у вас буде повне право в судових паперах і в скаргах "нагору" писати, що ви звернулися в суд за рекомендацією цього самого чиновника. Можете не сумніватися, що чиновнику і іерепаде "на горіхи" по повній програмі. Що ж, він сам напросився. Усі наші суди завалені малими й великими позовними заявами. До суду слід ретельно готуватися і збирати матеріали. Краще зробіть усе, щоб вирішити справу на досудовому рівні. Але якщо не вийде — усі ваші копії і довідки, квитанції і чеки дуже допоможуть судці швидко розібратися у проблемі і настроять його на вашу користь. Бо судді цінують ретельно і грамотно виконану роботу. 
Правило 16. НЕ ВВАЖАЙТЕ ЧИНОВНИКІВ ДУРНЯМИ 
Важливо зрозуміти, що повний дурень туди не проб'ється, А якщо пробився, отже, це комусь потрібно. 
Можливо, він тільки прикидається дурнем. Не розслабляйтесь. Будьте пильними. 
Найважливіше правило. У КОЖНОМУ СВОЄМУ ТЕКСТІ ВИ ДЕМОНСТРУЄТЕ, ПІДКРЕСЛЮЄТЕ, НАПОЛЯГАЄТЕ, ЩО ЗАКОН ДЛЯ ВАС — НАД УСЕ, ЩО ВІН НЕПОРУШНИЙ ІНЕ-ВІДМІНЕНИЙ, І ЩО ВИ НЕ ВІРИТЕ У МОЖЛИВІСТЬ СВІДОМОГО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ ВСІХ РІВНІВ, АЖ ДО ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ. Якщо вам здається, що всі ці поради надто прості і надто оптимістичні — то це справді тільки здається. Спробуйте виграти маленький-манюсінький папірець, отримайте перемогу над дрібним чиновником. Тоді вам стане зрозуміло, що ви здатні зробити набагато більше. 

ПОЗАСУДОВІ ФОРМИ ПРАВОЗАХИСТУ 
Найбільш дієвою формою захисту власних прав та законних інтересів є судова. Проте, іноді наші громадяни намагаються вирішити окремі питання попри суд. Повідомляю адреси відповідних інстанцій: 
I / Верховна Рада України,, вул. Грушевського, 5, м. Київ-8,01008; 
2/ Кабінет Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ-8, 01008; 
З/ Адміністрація Президента України, вул. Банківська, 11, м. Київ- 220, 01220; 
4/ Генеральна Прокуратура України, вул. Різницька, 14/15, м. Київ- 601,01601; 
5/ Служба Безпеки України, вул. Володимирська, 33, м. Київ-3, 01003; 
6/ Міністерство Внутрішніх Справ України, вул. Богомольця, 10, м.Київ-24, 01024; 
7/ Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вул. Інститутська, 21/8, м. Київ-8, 01008, •Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду•  

Міжнародні правозахисні організації: 
1) Міжнародна комісія юристів (ІСТ) — 109, Ru de Sen? B.Postal,145,1224,Sen-Bugeri,Geneva 10, Switzerland; 
2) Міжнародна Гельсінська федерація прав ЛЮДИНИ (ІНFНR) — RummeIharding, 2/18,1090,Wіеп, Osterreich; 
3) Комітет з Прав ЛЮДИНИ Центру з Прав ЛЮДИНИ ООН — The Humman Rights Committee c/o Center for Hummman Rights United Natiions Office 8—14 avenue de la Paix 1221 Geneva 10, Switzerland; 
Скаржникам доцільно знати головні положення закону "Про звернення громадян". 
За ст. 7 закону забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії або рішення яких оскаржуються. 
Згідно зі ст. 17 скарга на рішення, що вже оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ОЗНАЙОМЛЕННЯ громадянина з ухваленим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважних причин термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду. 
За ст. 19 органи державної влади та місцевого самоврядування, установи, організації, незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємства, ЗМ1, їхні керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно та вчасно перевіряти заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати усунення порушення прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку із заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; на прохання громадянина не пізніш, як у місячний термін, довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем замешкання громадянина. 
У відповідності до ст. 20 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо вмісячний термін вирішити порушені у зверненні питання і ісможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала шернення. При цьому загальний термін вирішення питань, і юрушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. 
Звертаючись до місцевих адміністрацій, пам'ятайте норму ст. 119 Конституції України: "Місцеві державні адміністрації на від-і ювідній території ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність та правопорядок; додержання прав і свобод громадян". 

ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ ПОСАДОВИХ ОСІБ 
Враховуючи зацікавлення читачів-виборців механізмами оскарження неправомірних дій органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, звернення до суду надаємо відповідне роз'яснення та зразок процесуального документу. 
Судове оскарження дій посадових осіб регламентується гл. 31 ЦПК України (скарги на дії органів та посадових осіб в зв'язку з накладенням адміністративних стягнень), гл. 31-А (скарги на неправомірні дії посадових осіб, що утискують права громадян), гл. 31-Б (скарги на рішення, ухваленні відносно релігійних організацій). У відповідності до ст. 244 ЦПК України постанова органу (окрім суду) або посадової особи у справі про адмінправопорушення може бути оскарженою в суді особою, відносно якої винесено постанову або потерпілим. 
На постанову може бути подана скарга протягом 10 днів від дня винесення постанови, а у випадку, коли постанова про зазначений різновид адмінстягнення підлягала попередньому оскарженню до вищестоячого органу (чи особи) — протягом Юднів від дня ухвалення рішення по скарзі останніми. Через поважні причини пропуску строку суд може відновити строк за заявою особи, відносно котрої винесено постанову. 
Згідно зі ст. 248-2 ЦПК України до дій посадових осіб, вчинених з порушенням закону, з перевищенням повноважень, що утискують права громадян, відносяться дії, внаслідок котрих: громадянин незаконно позбавлений можливості повністю або частково здійснити право, надане йому законом чи іншим нормативним актом; на громадянина незаконно покладено будь-який обов'язок. А у відповідності до ст. ст. 248-4, 248-5, 248-6, 248-7 ЦПК України: 
1) скарга на дії посадової особи може бути зверненою до суду після оскарження цих дій вищестоячій в порядку підлеглості посадовій особі чи органу або безпосередньо до суду; 
2) скарга може бути поданою громадянином, його представ-ником (за дорученням) або належно уповноваженим представником громадської організації, трудового колективу; 
3) скарга подається до суду за місцем роботи посадової особи; 
4) скарга може бути поданою до суду протягом місячного терміну від дня, коли громадянину стало відомо про неправомірні підносно нього дії посадової особи, або від дня отримання підмови в задоволенні скарги вищестоячою в порядку підлеглості посадовою особою чи органом, або від дня вичерпання всгановленого законом строку для розгляду скарги; 
5) скарга розглядається судом в 10-денний термін; 
6) якщо суд визнає оскаржувані дії неправомірними, він вино-сить рішення про обґрунтованість скарги та усунення порушення прав громадянина. 
Скарга на неправомірні дії посадових осіб чи органів (зразок) 
Залізочавунний місцевий суд міста N Скаржник: Правденко Іван Іванович, вул.............................................. 
Зацікавлена особа:......(П. І. Пб. та посада особи) або орган (юридична адреса) 
СКАРГА на неправомірні дії посадової особи (органу) 
Посадова особа...(чи орган)...(дата) вчинив наступні дії..., чим порушив мої права, передбачені ст... Конституції України, ст... закону України (або Постановою Кабміну, Указом Президента України, рішенням органу місцевого чи регіонального самоврядування в межах його компетенції). 
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 248-1,248-7 ЦПК України, прошу: 
1/ визнати неправомірними дії посадової особи.. .(або органу); 2/ зобов'язати посадову особу (орган) виконати наступні дії.. .(чи ухвалити наступне рішення...). 
Додаток: 
1) копія скарги для відповідача; 
2) документи, що підтверджують вчинення органом чи посадовою особою вище згаданих неправомірних дій; 
3) документ про сплату мита. 
Дата________ Підпис_________

 

 

 

Матері-одиначки – люди особливі. Адже це жінки, які наважилися народити дитину, покладаючись лише на себе. Держава передбачила для цієї категорії матерів особливу допомогу та пільги. Втім, далеко не кожна жінка має чітке уявлення про свої права, важко знайти чиновника, який доступно та детально про все розповість. Спробуємо допомогти матерям-одиначкам знайти відповіді на запитання, котрі їх хвилюють дуже часто.



Чинне законодавство визначає поняття «одинока мати» досить чітко: до одиноких матерів (а також батьків) належать матері (батьки), котрі не просто не перебувають у шлюбі, а взагалі не мають у свідоцтві про народження їхньої дитини (чи в рішенні про усиновлення) запису про батька або ж цей запис зроблено в установленому порядку державним органом РАГС за вказівкою матері дитини, тобто заява батька дитини на визнання ним батьківства відсутня, а ім’я та по батькові записані зі слів матері.

Окрім одноразової допомоги при народженні дитини, котра становить 22,6 прожиткового мінімуму на дитину до 6 років (з 1.01.2006 цей мінімум становить 400 грн., з 1.04.2006 – 410 грн., з 1.10.2006 – 418 грн.), мати-одиначка отримує допомогу, що призначається за наявності відповідної довідки державного органу РАГС.

Для нарахування та отримання одноразової допомоги потрібні такі документи: паспорт, заява матері, копія свідоцтва про народження дитини, копія трудової книжки, довідка з місця роботи (навчання) заявника, довідка про склад сім’ї, довідка з РАГСу для нарахування одноразової допомоги.

Розмір допомоги на дітей одиноким матерям (а також прирівняним до них одиноким усиновителям, вдовам, вдівцям, матерям дітей віком до 18 років у разі смерті батька, шлюб з яким було розірвано до дня його смерті) дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше ніж 10% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається відповідно до «Методики визначення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги» на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан тих, хто звернувся за призначенням соціальної допомоги (додатково читайте у «Обрій» №21, 2006 р.).

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям в органи праці та соціального захисту подаються такі документи:

– заява про призначення допомоги;
– довідка з РАГСу про підстави для внесення даних про батька дитини в книгу реєстрації народжень;
– копія свідоцтва про народження дитини;
– довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання.

Якщо ви не можете отримати таку довідку, орган праці та соціального захисту населення проводить дослідження сім’ї за місцем проживання та складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. В разі, якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю потрібно подати довідку з місця проживання матері та довідку з місця проживання (навчання) дитини.

Усиновителі мають додати до цього списку копію рішення про усиновлення; вдови та вдівці – копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не отримують на дітей пенсію в разі втрати годувальника чи соціальну пенсію; матері (батьку) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб з котрим було розірвано до дня смерті, – також копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не отримують на дітей пенсію в разі втрати годувальника чи соціальну пенсію.

Одинокі матері мають також право на деякі пільги, передбачені у трудовому законодавстві. Зокрема, згідно з Законом України «Про відпустки», власник підприємства зобов’язаний надати щорічну оплачувану відпустку одинокій матері чи батьку у зручний для неї час, відпустку без збереження заробітної плати у будь-який час тривалістю до 14 календарних днів, а також щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 7 календарних днів без врахування святкових та неробочих днів (до речі, цим може скористатися також батько, якщо мати, наприклад, протягом тривалого часу перебуває у лікувальному закладі, та особа, яка взяла опіку над дитиною).

Матерям-одиначкам, які виховують дитину віком до 14 років, забороняється знижувати заробітну плату, відмовляти в прийомі на роботу (в разі відмови роботодавець має повідомити причину відмови письмово і таку відмову можна оскаржити у суді). Не можна також звільняти одиноких матерів, які виховують дітей віком до 14 років, окрім випадків повної ліквідації підприємства. Хоча навіть у такому разі роботодавець має працевлаштувати таку жінку.

На матерів, які самі виховують дітей, поширюються норми, передбачені загалом для жінок з дітьми, – заборона залучати до роботи в нічний час, вагітних та жінок з дітьми віком до трьох років не можна відправляти у відрядження та залучати до надурочних робіт та робіт у вихідні. Якщо жінка має дитину віком від 3 до 14 років, то направляти у відрядження і залучати до надурочних робіт таку жінку можна лише за її згоди.
 С. КУШНІР

До 31 березня 2005 року допомогу на дітей одиноким матерям призначали в розмірі 10% прожиткового мінімуму для дитини відпо-відного віку, незалежно від одержання на неї інших видів допомог. А вже з першого квітня минулого року ця допомога надається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 10% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір допомоги на дітей одиноким матерям обчислюється з такого значення прожиткового мінімуму: з 1 квітня 2005 року для дітей віком від 6 до 18 років – 460 гривень; з 1 жовтня 2005 року для дітей віком до 6 років – 376 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років – 468 гривень. Слід звернутися в управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання для перевірки права на отримання допомоги з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Необхідно мати із собою такі документи: заява, довідка державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини, копія свідоцтва про народження дитини, довідка про проживання дитини з матір’ю, декларація та довідка про доходи. Допомога призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма документами.

 

 Незабезпеченість населення житлом продовжує залишатися гострою соціальною проблемою. Скрутні економічні обставини, труднощі з бюджетним фінансуванням житлового будівництва не дають можливості своєчасно забезпечувати житлом навіть тих громадян, які мають право на першочергове його отримання за рахунок держави.Особлива увага приділяється розгляду звернень громадян похилого віку, інвалідів, багатодітних сімей та матерів-одиначок.

 

Одинока мати (одинокий батько) мають право на державну допомогу на дітей. Статтею 181 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 2811-XII визначено, що право на допомогу мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір), або запис про батька (матір) проведено у встановленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини.

Допомогу на дітей одиноким матерям призначають за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги. (Стаття 182 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми").

Допомога на дітей одиноким матерям (батькам), які мають дітей віком до 18 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 10% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допомога призначається на кожну дитину. (Стаття 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 20.12.2005 3235-IV).

Відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" розмір прожиткового мінімуму на дітей становить 2006 року:

- віком до 6 років: з 1 квітня - 410 гривень, з 1 жовтня - 418 гривень;

- віком від 6 до 18 років: з 1 квітня - 527 гривень, з 1 жовтня - 536 гривень.

Докладніше про порядок отримання допомоги на дітей одиноким матерям можна довідатися з публікації "Товариша" "Соціальний захист одиноких матерів", 17 за лютий 2006 року, стор. 4.